Герої з Полтавщини: Президент посмертно відзначив двох захисників

Пошана героям: Чорнухинська громада відзначила пам’ять загиблих воїнів

У Чорнухинській громаді відбулася сумна, але важлива подія – родинам двох полеглих захисників України, солдата Володимира Соляника та старшого солдата Олександра Левченка, урочисто передали державні нагороди – ордени «За мужність» ІІІ ступеня. Ці відзнаки, вручені посмертно, є лише скромним виявом безмежної вдячності за їхню героїчну самопожертву та неоціненний внесок у захист суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.

Солдат Володимир Соляник: Життя, обірване на полі бою

Солдат Володимир Дмитрович Соляник, народжений 1 серпня 1986 року, проживав у мальовничому селі Гільці Чорнухинської громади. Його військовий шлях проліг крізь суворі реалії служби, де він обіймав посаду кулеметника в штурмовому відділенні 425-го окремого штурмового полку «Скеля». Володимир був втіленням мужності та відданості, завжди готовий стати на захист Батьківщини.

На жаль, доля розпорядилася жорстоко. 27 лютого 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Піщане на Донеччині, Володимир Соляник героїчно загинув. Він віддав своє життя, боронячи рідну землю від ворога, і його ім’я навіки вписане в історію українського спротиву. Нагороду полеглого воїна, орден «За мужність» ІІІ ступеня, отримала його мати, яка з глибоким сумом і гордістю прийняла цю високу відзнаку сина.

Старший солдат Олександр Левченко: Доброволець, який став на захист з перших днів

Старший солдат Олександр Анатолійович Левченко, народжений 12 вересня 1976 року, мешкав у селі Харсіки Чорнухинської громади. Його шлях до захисту України розпочався 24 лютого 2022 року, коли, разом зі своїм сином, він добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Цей акт патріотизму свідчить про глибоке переконання та готовність захищати свою країну від агресії.

Олександр був зарахований до особового складу Третього відділу Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де ніс службу на посаді гранатометника роти охорони. У складі зведеної стрілецької роти, сформованої з військовослужбовців ТЦК та СП Полтавщини, він брав участь у бойових діях на різних напрямках. Згодом його підрозділ був залучений до оборони міста Авдіївка, одного з найгарячіших пунктів протистояння, у взаємодії з 110-ю окремою механізованою бригадою.

Трагічна звістка прийшла 23 січня 2024 року: Олександр Левченко загинув внаслідок мінометного обстрілу в районі Авдіївки. Довгий час він вважався зниклим безвісти, що лише посилювало тривогу та невизначеність для його рідних. Лише 7 листопада 2025 року громада змогла попрощатися з героєм, а поховання відбулося в селі Харсіки. Нагороду полеглого воїна, орден «За мужність» ІІІ ступеня, отримали його мати, дружина та син – свідчення того, що подвиг Олександра навічно залишиться в пам’яті його родини та всієї України.