На війні з росією загинули п'ятеро воїнів з Полтавщини

Обороняючи Україну від росіян на фронті загинули Микола Мазанько, Руслан Чукін, Микола Ріжко, Максим Чайкин та Олександр Лисенко.

Микола Мазанько

Народився у Більську, закінчив місцеву школу і навчався у ПТУ-54. Згодом працював у СТОВ «Скіф». З початку повномасштабного вторгнення захищав Україну разом з сином. Микола служив старшим стрільцем-оператором стрілецького взводу.

Загинув 1 липня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Першотравневе, що на Харківщині. Поховали воїна 8 липня на Більському кладовищі.

Руслан Чукін

Чоловік був призваний до лав ЗСУ в січні 2023 року, служив солдатом. Руслан загинув 2 липня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Піщане, що на Харківщині. 8 липня громада прощалася з загиблим.

Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні. У 42-річного воїна залишилась бабуся, брат і донька.

Микола Ріжко

Микола Ріжко народився 30 грудня 2003 року в селі Яроші. У 2019 році закінчив Глобинську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №5. З березня 2022 по січень 2023 року працював у ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат». У січні 2023 року Микола підписав контракт зі Збройними Силами України.

Розпочав службу 2 квітня. Згодом служив у лавах 3057 частини Національної гвардії України, де був старшим кулеметником (бронеавтомобіля) 2-ї групи снайперів спеціального призначення

Загинув 4 липня від ворожого обстрілу, отримавши кульове поранення, на території Серебрянського лісництва, в районі Григорівки, що на Донеччині.

Чайкин Максим

Максим народився 8 лютого 1979 року в Маріуполі, на Донеччині. Після закінчення місцевої школи №10 навчався у ПТУ №3, де здобув професію машиніста крана. Згодом працював на металургійному комбінаті «Азовсталь», потім деякий час за кордоном.

У березні 2022 року приїхав у Горішні Плавні. Працював на підприємстві «ФЕРОЛІТ». 4 липня 2022 року добровольцем пішов захищати Україну.

23 липня 2023 року в районі населеного пункту Діброви, Луганської області. Майже рік його вважали зниклим безвісти. Попрощалися з солдатом 5 липня у Горішніх Плавнях. Максима поховали на території військового меморіалу «Їхні імена будуть жити вічно».

Олександр Лисенко

Народився воїн 5 січня 1994 року в селі Гамаліївка. З початком повномасштабної війни став на захист України та служив на посаді командира аеромобільної роти аеромобільного батальйону.

5 липня молодший сержант Олександр Лисенко загинув у бою поблизу Вовчанська на Харківщині.

В Олександра залишились мати, бабуся, брат, двоє синів та дружина.