Пластилінова Полтавщина: хлопчик із синдромом Дауна створює об’ємні картини гір і моря.

Талант, що пробивається крізь кольори: 13-річний Микола Дерій підкорює мистецтво об’ємної пластики

У селі Мильці, що на Полтавщині, живе та творить юний художник Микола Дерій. Йому лише 13, проте він уже має за плечима чималий доробок – понад два десятки об’ємних картин, створених з повітряного пластиліну. Нещодавно його роботи засяяли на першій персональній виставці у музеї. Історія Миколи – це історія про подолання, про силу творчості та про те, як звичайний матеріал може стати джерелом натхнення та розвитку.

Від шпалер до музею: шлях юного митця

Микола Дерій, як розповідає його мама Анна, змалечку виявляв неабияку тягу до мистецтва, але в дещо незвичній формі. «Коля з самого малечку любив фарби, гуаші. Йому це фанатично подобалось», – згадує Анна. У пошуках полотна для юного генія, батьки виходили з положення, надаючи йому величезні куски шпалер, які Микола з ентузіазмом розмальовував. Цей процес, за словами матері, допомагав йому досліджувати межі свого тіла та світу навколо. Потім Микола перейшов до розфарбовування гіпсових фігурок, які ставали чудовими подарунками для родичів.

Переломним моментом у творчості хлопця стало знайомство з повітряним пластиліном. «Я захворіла, лежала в лікарні і аніматора в хаті не було, і діти мусили себе розважати якось самі. І Коля знайшов повітряний пластилін, знайшов там якісь картонки… і почав експериментувати з пластиліном», – ділиться Анна. Так, серед сірих буднів, народилося щось нове й яскраве. Перша робота, створена саме з пластиліну, стала своєрідним символом початку нового етапу. Її, жартома, пообіцяли зберегти для майбутньої виставки, і ця обіцянка, як виявилося, мала стати пророчою.

Пластилінові дива на музейних полицях

Незабаром мрія стала реальністю: у Полтавському музеї Володимира Короленка відкрилася персональна виставка Миколи Дерія. Там було представлено близько двадцяти його об’ємних картин, які вразили відвідувачів своєю оригінальністю та майстерністю. Микола, який має синдром Дауна, через роботу з пластиліном розвиває не тільки дрібну моторику, але й вчиться концентрувати увагу. Цей матеріал дозволяє йому втілювати найсміливіші задуми, створюючи об’ємні зображення сонця, гір, моря та навіть казкових замків.

«Прийшла наша невістка Світлана і каже: “Я це заберу в музей. Колись у Колі буде виставка”», – розповідає Анна, згадуючи ті перші жартівливі слова. А коли виставка відбулася, Микола, побачивши відвідувачів, запитав: «Діти мене побачать»? Отримавши ствердну відповідь, він прийшов додому, дістав свої роботи і сказав: «Діти казали, що це красиво». Це надихнуло його на подальшу творчість.

Кожна робота Миколи – це немов маленький світ, створений його руками. Мама дбайливо оформлює кожну картину в рамку і вішає на стіну, підкреслюючи важливість його праці. Наразі колекція Миколи поповнилася понад двадцятьма роботами, якими він із задоволенням ділиться з рідними та друзями.

Творчість для Миколи – це не просто хобі, а важливий інструмент для самовираження та розвитку. Він може працювати над однією картиною до півтори години, повністю занурюючись у процес. Сюжети народжуються з його уяви, підглянуті в природі чи спогадах. Одна з картин, що особливо вразила відвідувачів, – це зображення замку, створене, здавалося б, «просто розмазуючи пластилін», але в результаті вийшло реалістичне, об’ємне та надзвичайно привабливе зображення.

Історія Миколи Дерія – це яскраве нагадування про те, що талант може проявитися в найнесподіваніших формах, а творчість здатна відкривати нові горизонти, допомагаючи долати труднощі та даруючи радість від створення прекрасного.