Бодаква: Столітня школа-символ громади на Полтавщині

Відродження архітектурної спадщини: Бодаквянська школа прагне статусу національної пам’ятки

Громадська організація «Школи Лохвицького земства» активно працює над тим, аби унікальна будівля земської школи початку ХХ століття в селі Бодаква на Полтавщині отримала статус пам’ятки національного значення. Місцеві жителі за підтримки Заводської міськради докладають значних зусиль для збереження цього архітектурного скарбу, зведеного за проєктом видатного українського архітектора Опанаса Сластьона.

Особливості архітектури Опанаса Сластьона

Школи, спроєктовані Опанасом Сластьоном, відомі своєю унікальною архітектурою, що поєднує елементи європейського та українського модерну. Вони вирізняються характерними шестикутними вікнами та дверима, високими стелями, що створювали відчуття простору, автентичними вежами, а також декоративним цегляним орнаментом на фасадах, що нагадує вишиванку. Така увага до деталей не лише надавала будівлям естетичної привабливості, але й мала функціональне значення, створюючи комфортні умови для навчання.

Більшість шкіл, зведених за проєктами Сластьона, розташовані на Полтавщині, зокрема у Лохвицькій, Чорнухинській та Пирятинській громадах, а також їхні окремі зразки можна знайти на Чернігівщині та Сумщині.

Бодаквянська школа: збережена автентичність

Унікальність школи в Бодакві полягає у її майже автентичному збереженні. Будівля, зведена протягом 1913-1914 років як двокомплектна школа, досі зберегла всі характерні риси архітектури Сластьона. Серед них – шестикутні двері та вікна, двоскатний дах з люкарнами (невеликі віконця на даху), оригінальна внутрішня перегородка між класами, дверцята системи опалення та цегляна «вишиванка» на фасаді.

Наталія Міщенко, голова місцевої громадської організації «Бодаква: відродження», зазначає, що, на відміну від багатьох інших шкіл Сластьона, де двоскатні дахи були замінені на односкатні через складність їхнього перекриття, бодаквянська школа зберегла свій початковий даховий вигляд, хоч і перекритий шифером зверху. Дерев’яний орнамент, що прикрашає дах, також був ретельно збережений.

Хоча над вхідною групою школи в Бодакві відсутня башта, яка прикрашала багато інших проєктів Сластьона, це пояснюється економією коштів під час будівництва, що було зафіксовано в архівних документах.

Історично школа була зведена з червоної цегли та мала дах з червоної бляхи, за що місцеві жителі досі називають її «червоною школою». Попри те, що з 1970-х років будівля була побілена та оброблена смолою, її архітектурна сутність залишається незмінною.

Школа, яка стала музеєм

Земська школа в Бодакві функціонувала як навчальний заклад до 2007 року. Після відкриття нової школи у 1978 році, стара будівля використовувалася лише для початкових класів. У 1990-х роках, коли заклад відвідували діти з сусідніх сіл, на його базі був організований інтернат та надано житло молодим вчителям.

З 1998 року при школі діяли два музеї: музей народознавства та музей освіти села. Хоча музей освіти села був знятий з реєстрації через реорганізацію, його експонати збереглися. Нині обидва музеї функціонують як Музей села, проводячи екскурсії для відвідувачів.

Підтримання будівлі в належному стані стало можливим завдяки самовідданості місцевих жителів, вчителів та працівників школи, які власними силами проводили ремонтні роботи, побілку та фарбування.

На шляху до національного значення

Ольга Герасим’юк, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, яка є однією із засновників громадської організації «Школи Лохвицького земства», з 2017 року активно займається питанням збереження шкіл Опанаса Сластьона. Наразі 43 такі школи мають статус пам’яток місцевого значення.

Завдяки підтримці Ольги Герасим’юк та її однодумців, у 2017 році школа в Бодакві отримала статус пам’ятки архітектури місцевого значення, про що свідчить охоронний знак на фасаді. Зараз організація працює над тим, щоб надати цій будівлі статус пам’ятки національного значення. Зібрані документи вже пройшли погодження в Департаменті культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації та передані до Міністерства культури.

Спільними зусиллями місцевої громади, Заводської міської ради та громадських організацій вдається не тільки зберігати будівлю земської школи в Бодакві, але й вести в ній активне громадське життя. Це підкреслює важливість збереження історичної спадщини для майбутніх поколінь.