«На старість сирота»: мати Олексія Борищака про Іловайський котловий біль.

Героїчна смерть Олексія Борищака: спогади матері та подвиг під Іловайськом

Олексій Борищак, заступник командира 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, загинув у серпні 2014 року під час виходу українських військ з Іловайського котла. Він до останнього прикривав відхід свого підрозділу, проявивши неабияку мужність і самовідданість. Про трагічну долю сина розповіла його мати, Людмила Борищак, у розмові з кореспондентом Суспільного.

Навесні 2014 року, коли Росія розпочала повномасштабну агресію проти України, підрозділ Олексія Борищака був направлений на Луганщину для охорони україно-російського кордону. За словами Людмили Борищак, завдання виявилося непростим: місцеве населення чинило опір, навіть лягало під потяги, щоб перешкодити просуванню українських військових. Незважаючи на це, вони зуміли дістатися до кордону, де несли службу, вдаючи, що перебувають на навчаннях.

Тяжкий шлях до Іловайська та останні хвилини життя

У серпні того ж року ситуація на фронті загострилася, і підрозділ Олексія Борищака було перекинуто на Іловайський напрямок. 28 серпня Олексій востаннє зателефонував матері. Через поганий зв’язок на дачі, де перебувала Людмила, їй вдалося почути лише частину розмови. Син повідомив про “зелений коридор”, який надають на наступний день, і запевнив, що перебуває “ближче додому”.

Проте вийти з оточення “зеленим коридором” Олексію Борищаку так і не вдалося. 29 серпня, коли українські колони намагалися вирватися з Іловайського котла, російські війська цинічно розстріляли колони. Майор Борищак загинув поблизу села Побєда, жертвуючи собою заради порятунку своїх побратимів.

Для матері втрата сина стала непоправною трагедією. “Це був просто жах. Я розуміла, що залишаюся сама, розумієте? І заради чого? От і все”, – з болем згадує Людмила Борищак. Вона розповідає, що мріяла про сім’ю, а тепер залишилася самотньою, як і в дитинстві.

Посмертно Олексію Борищаку було присвоєно звання підполковника. Його подвиг не забутий – на його честь одна з вулиць міста Кременчука носить його ім’я.