Про компенсацію за пошкоджене майно: пояснення щодо матеріалу
Після виходу нашої публікації про рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради щодо відмови у наданні компенсації через програму «єВідновлення», у соцмережі виникла суспільна дискусія, а також пролунали справедливі зауваження від громадянина Ярослава Кісіля, якого було згадано у матеріалі.
У зв’язку з появою додаткових документів та зверненням громадянина вважаємо за необхідне повернутися до цієї теми, уточнити окремі висновки попередньої публікації та пояснити, на яких підставах готувався матеріал, який призвів до публічного конфлікту.
Публікація ґрунтувалася на офіційному рішенні міської ради
Насамперед варто наголосити: інформація, використана під час підготовки матеріалу, не була отримана з анонімних джерел, чуток чи соціальних мереж. Підставою для публікації стало офіційне рішення виконавчого комітету Гадяцької міської ради, розміщене на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування.
У цьому рішенні прямо зазначалося, що заявнику відмовлено у наданні компенсації у зв’язку з «виявленням факту недостовірності даних, зазначених у заяві». Саме таке формулювання було доступне для громадськості.
Водночас жодних пояснень, які саме дані виявилися недостовірними, оприлюднено не було.
Не було оприлюднено й протоколу засідання комісії, який містив би мотивувальну частину рішення. Фактично громадськості, у тому числі й нам, запропонували зробити висновки на підставі одного речення.
І саме тут виникає головне питання: чи можна вважати належним інформуванням громадян ситуацію, коли оприлюднюється рішення з серйозним формулюванням про «недостовірні дані», але не оприлюднюються документи, які пояснюють зміст цього формулювання?
Міська рада сама оприлюднила персональні дані громадянина
Окремо слід звернути увагу на ще одну обставину. На момент підготовки матеріалу рішення містило повні персональні дані заявника, включаючи його прізвище та адресу об’єкта нерухомості (у підтвердження цього маємо завантажений файл та скріншоти рішення із сайту міської ради). Ці дані були розміщені у відкритому доступі на офіційному сайті міської ради. Тобто саме орган місцевого самоврядування зробив цю інформацію загальнодоступною.
Редакція не отримувала ці дані незаконним шляхом і не шукала їх у інших джерелах. Вони були оприлюднені самим розпорядником інформації.
При цьому виникає закономірне питання: як так сталося, що посадові особи, відповідальні за підготовку та публікацію офіційних документів, не помітили очевидного факту розміщення персональних даних громадянина у відкритому доступі?
Ще більше запитань викликає те, що проблема була виправлена лише після того, як на неї звернули увагу громадськість та журналісти.
Найцікавіше почалося вже після публікації
Після виходу нашого матеріалу на сайті міської ради почали відбуватися доволі показові зміни. По-перше, із документів зникли персональні дані заявника (їх «прикрили» зірочками).
По-друге, почали з’являтися документи, які раніше були відсутні або недоступні для ознайомлення. Серед них — протокол засідання комісії, який містив пояснення причин відмови.
Саме після появи цього документа стало зрозуміло, що комісія розглядала питання невідповідності між об’єктом, зазначеним у заяві, та фактичними пошкодженнями, зафіксованими під час перевірки.
Виникає цілком логічне питання: якщо протокол існував на момент ухвалення рішення, чому його не було оприлюднено одночасно з самим рішенням? Чому громадськість отримала доступ до повнішої інформації лише після того, як історія набула розголосу?
І чи не свідчить це про те, що документи на сайті міської ради спочатку були оприлюднені неповно та неналежним чином?
Що говорить заявник
Після виходу нашої публікації до редакції в соцмережі звернувся Ярослав Кісіль та детально виклав власне бачення ситуації.
Із його слів, 7 березня 2026 року внаслідок падіння уламків збитого російського безпілотника на території його домоволодіння були пошкоджені дах літньої кухні та паркан. Факт пошкодження фіксували представники відповідних служб, які прибули на місце події.
12 березня він подав заяву через програму «єВідновлення», оскільки вважав себе постраждалим від російської атаки та мав усі підстави розраховувати на розгляд свого звернення у встановленому порядку.
Як зазначає заявник, на момент подання документів він не мав жодної інформації про те, що пошкодження нежитлової будівлі може бути підставою для відмови у компенсації. Також він наголошує, що не подавав підроблених документів, не приховував обставин події та не намагався ввести будь-кого в оману.
Згодом, із слів Ярослава Кісіля, йому телефоном пояснили, що компенсація не може бути надана саме через статус пошкодженої будівлі як нежитлової.
Окремо він звернув увагу на те, що між поданням заяви та виїздом комісії минуло близько двох місяців. За цей час пошкоджений дах довелося частково ремонтувати власними силами, щоб уникнути подальшого руйнування майна через несприятливі погодні умови.
Крім того, заявник наголошує, що йшлося про відносно незначні пошкодження — кілька листів шиферу, кілька дерев’яних елементів конструкції та один «проліт» металевого паркану. З його слів, вартість такого ремонту складає лише кілька тисяч гривень.
На думку Ярослава Кісіля, саме тому твердження про нібито бажання «нажитися на війні» виглядають безпідставними та не відповідають реальним обставинам.
Також він звертає увагу на важливий нюанс програми «єВідновлення»: кошти компенсації не видаються готівкою, а використовуються виключно за цільовим призначенням для придбання будівельних матеріалів та проведення ремонтних робіт.
Редакція вважає за необхідне оприлюднити цю позицію повністю, оскільки вона є невід’ємною частиною історії, яка не була належним чином відображена в початковій публікації.
Ми визнаємо свою помилку
Після ознайомлення з протоколом комісії та поясненнями заявника ми погоджуємось, що окремі висновки, зроблені у попередньому матеріалі, були передчасними.
Ми просимо вибачення у Ярослава Кісіля за формулювання, які могли створити враження про його причетність до шахрайських дій або свідомого зловживання державною програмою.
Разом із тим ми вважаємо за необхідне наголосити: редакція працювала виключно з офіційними документами, які на той момент були розміщені на офіційному сайті органу місцевого самоврядування. І саме тому ця історія не повинна завершуватися лише вибаченнями перед громадянином.
Але проблема значно більша за одну публікацію
Ситуація, яка склалася навколо цього рішення, порушує значно ширше питання — якість роботи Гадяцької міської ради з офіційними документами та їх оприлюдненням. Адже йдеться не лише про одну конкретну історію.
Журналісти, депутати та мешканці громади регулярно зіштовхуються із ситуаціями, коли у рішеннях міської ради або виконавчого комітету містяться посилання на додатки, які фактично відсутні на сайті.
Нерідко публікуються документи без пояснювальних матеріалів, без протоколів або без додатків, які є невід’ємною частиною самого рішення.
Ще більш дивною виглядає практика, коли необхідна інформація з’являється лише після виникнення суспільного резонансу або журналістських запитань.
У такому випадку виникає закономірне питання: документи були відсутні від початку чи були додані пізніше? Якщо були відсутні — чому? Якщо були додані пізніше — чому громада не отримала повний пакет документів одразу?
На жаль, це далеко не перший випадок, коли оприлюднення офіційної інформації відбувається за принципом «спочатку опублікуємо, а потім будемо виправляти».
Влада повинна усвідомлювати наслідки своїх дій
Кожне рішення органу місцевого самоврядування має юридичні, суспільні та репутаційні наслідки. Коли в офіційному документі міститься формулювання про «недостовірні дані», але відсутні пояснення, громадськість починає шукати відповіді самостійно. Коли на офіційному сайті публікуються персональні дані громадян, це створює ризики для самих людей. Коли необхідні документи з’являються лише після розголосу, це породжує недовіру до роботи органу влади.
У цій історії постраждав не лише громадянин, який став учасником публічної дискусії.
Постраждала й довіра до офіційних документів міської ради. Адже, якщо сьогодні до рішення забули додати протокол, завтра можуть не оприлюднити інший важливий додаток, а післязавтра пояснювати громаді, що необхідні документи «десь були», але їх просто не побачили.
Оприлюднення рішень органу місцевого самоврядування — це не формальність і не технічна процедура. Це один із ключових елементів відкритості влади перед громадою. Якщо рішення публікується, воно повинно бути оприлюднене повністю, з усіма додатками, поясненнями та документами, які дозволяють правильно зрозуміти його зміст.
Якщо рішення стосується конкретної людини, посадовці повинні насамперед подбати про захист її персональних даних.
І якщо після кожного суспільного резонансу доводиться терміново редагувати документи, приховувати персональні дані або дозавантажувати відсутні матеріали, то проблема полягає вже не в журналістах, які читають оприлюднені рішення, а в якості роботи самого органу влади.
Саме тому ми вважаємо, що ця історія має стати приводом не лише для наших вибачень перед громадянином, а й для серйозних висновків з боку посадових осіб, відповідальних за підготовку, перевірку та оприлюднення офіційних документів Гадяцької міської ради.
Сподіваємось, що надалі Гадяцька міська рада приділятиме більше уваги якості оприлюднення своїх рішень, адже відкритість влади полягає не лише у публікації документів, а й у тому, щоб ці документи були повними, зрозумілими та не створювали підстав для хибних трактувань.
«БМ»
