З початком великої війни українські медіа зайнялися темою медіаграмотності та протидії дезінформації, — аналітика УІМК

Джерело: Детектор медіа
Більшість медіа із «білого списку» виробляють контент з протидії дезінформації. А більшість з цих проєктів стали можливими завдяки міжнародним донорам і тривають лише доки мають донорське фінансування.

Український інститут медіа та комунікації за підтримки Американської асоціації юристів Ініціативи з верховенства права (ABA ROLI) підготував аналітичну записку «Огляд медіапроєктів з протидії дезінформації в Україні в умовах повномасштабної війни».

Аналітична записка охоплює період з 24 лютого 2022-го по червень 2024 року. Експерти оглянули 63 загальнонаціональних (31 онлайн-медіа, 17 телеканалів та 15 радіостанцій) та 57 регіональних медіа (33 онлайн-медіа, 8 радіостанцій, 13 телеканалів та YouTube-канали трьох філій Суспільного). До списку аналізованих потрапили насамперед медіа, які входять до «білого списку» ІМІ і Мапи рекомендованих медіа від «Детектора медіа».

Як свідчать результати огляду, починаючи з 24 лютого 2022 року загальноукраїнські та регіональні медіа виробили широку лінійку медіапродуктів на тему протидії дезінформації та медіаграмотності.

Більшість із оглянутих медіа в тому чи іншому вигляді виробляли контент з протидії дезінформації. Так, оглянуті загальнонаціональні медіа реалізували 103 відповідні проєкти, з яких 65 регулярних. Оглянуті регіональні медіа створили 55 проєктів, з яких 35 — регулярних. Фактично це означає, що кожна редакція створює в середньому 1-2 проєкти, спрямованих на протидію дезінформації, на додаток до відповідного контенту в новинах.

У новинах на сайтах, телебаченні та радіо тема протидії дезінформації також присутня в різних варіаціях, у тому числі «фоново» — коли, наприклад, експерти в студії можуть розмовляти на різні теми і поміж іншим розповісти про якісь фейкові новини та надати рекомендації, як їх виявляти.

З-поміж оглянутих медіа більше проєктів з протидії дезінформації реалізують редакції з Донецької та Луганської областей. «Вочевидь це може бути пов’язано з тим, що війна у цих регіонах триває з 2014 року, також на ці регіони Росія постійно здійснювала агресивний інформаційний вплив», — пишуть автори.

Щодо тематики проєктів, присвячених протидії дезінформації, то і загальнонаціональні, і регіональні медіа в основному зосереджені на темі війни та бойових дій. У регіональних медіа акцент зміщений на тему мобілізації. На другому місці — питання внутрішньої української політики. На третьому в загальнонаціональних медіа — тема культури та історії, в регіональних — локальні проблеми.

Серед проєктів загальнонаціональних медіа, спрямованих на протидію дезінформації, домінує відеоконтент, тоді як в регіональних — текстовий. Хоча медіа також активно працюють в аудіоформатах, у тому числі створюючи подкасти.

Медіапроєкти з протидії дезінформації представлені в багатьох жанрах: новини, інтерв’ю, репортажі, аналітичні статті, документальні серіали (наприклад, серіал від Суспільного «Велика російська брехня»), огляди, навіть уроки з медіаграмотності для школярів (наприклад, їх проводять черкаські медіа чи телеканал 1+1).

Працюючи над цими проєктами, медіа залучають багато різних експертів (фактчекерів, експертів з медіаграмотності, психологів, істориків, соціологів, фахівців з кібербезпеки тощо). Регіональні медіа також часто запрошують коментувати викладачів журналістики місцевих вишів.

Проєкти, які увійшли в огляд, здебільшого спрямовані на фактчекінг — центральні медіа часто самі перевіряють та спростовують фейки, а регіональні подекуди републікують цю інформацію з інших джерел. Більшість медіа послуговуються матеріалами Центру протидії дезінформації чи Центру стратегічних комунікацій.

Більшість медіапроєктів була розрахована на дорослу аудиторію. Натомість критично мало продуктів для дітей та підлітків.

Найбільше охоплення аудиторії має відеоконтент, на противагу текстовим форматам. А серед відео лідирують гумористичні проєкти. «Проте варто пам’ятати, що велике охоплення ніяк не демонструє рівень впливу цих медіапродуктів на аудиторію, її медіаповедінку та рівень критичного мислення», — застерігають дослідники.

Більшість проєктів з протидії дезінформації стали можливими завдяки підтримці міжнародних донорів і тривають лише, доки мають донорське фінансування. «Медіа, особливо регіональні, поки що не готові вкладати свої ресурси (фінансові, кадрові) у виробництво контенту, який не приносить прибутків тут і зараз», — пишуть автори дослідження.

Як йдеться у висновках, після повномасштабного вторгнення міжнародні донори стали фінансувати продукти з медіаграмотності виробництва великих (олігархічних) медіагруп, таких як 1+1 і Starlight Media.

Ключовими донорами медіапроєктів із протидії з дезінформації зазвичай є Євросоюз, USAID, MATRA (Нідерланди), уряд Німеччини (через різні фонди та структури), Посольство США в Україні (через Фонд розвитку ЗМІ), МЗС Британії (FCDO), IREX та інші.

Жоден проєкт, який потрапив в огляд, не був профінансований ні повністю, ні частково українським немедійним бізнесом (за винятком нативної реклами, що містила елементи медійної та цифрової грамотності).