Єгор Дирда: футбол, медіаспорт, війна та повернення на поле

Єгор Олександрович Дирда — український футболіст і блогер, захисник медіафутбольного клубу «Армат Дніпро», відома медійна постать та екс-амбасадор Асоціації футболу Полтавщини. Сьогодні за його спортивною кар’єрою в UA Steel League, залаштунками матчів та яскравим навколофутбольним блогом сумарно стежить понад 150 тисяч підписників. Ми поспілкувалися з Єгором в унікальному форматі монологу, де він щиро розповів про свій річний досвід менеджменту в Полтавській області, розвиток дитячих спортивних шкіл, прорив у соцмережах, а також про те, як внутрішній стержень і спорт допомагають долати найважчі життєві випробування та впевнено рухатися вперед.

Про амбасадорську каденцію на Полтавщині: цифри, тренди та перезавантаження

(Єгор Дирда під час роботи на посаді амбасадора Асоціації футболу Полтавщини (АФП). Офіційне призначення відбулося 30 квітня 2024 року. / Фото з особистого архіву)

«Період з 30 квітня 2024 року по 30 квітня 2025 року став для мене особливим, надзвичайно яскравим етапом у професійній кар’єрі та біографії в цілому. Коли наша команда прийшла в Асоціацію футболу Полтавщини на посаду офіційного амбасадора, перед нами стояло чітке й безкомпромісне завдання — повністю реформувати, оживити медійний простір обласного футболу. Потрібно було наочно довести молоді, підліткам, дітям, що локальний спорт, регіональні кубки та чемпіонати Полтавщини можуть бути сучасними, драйвовими, цікавими та трендовими.

Ми відразу зробили стратегічну ставку на цифрові технології та нативний контент. Буквально з нуля, своїми силами, ми розгорнули TikTok-напрямок АФП. Ми ламали старі стереотипи, знімали живі емоції, бекстейджі, робили динамічні нарізки матчів. Мені було неймовірно приємно спостерігати, як ця сторінка стрімко росла з кожним тижнем. У підсумку за рік роботи ми зібрали близько 8 000 реальних підписників. Для регіонального спорту в Україні це дуже потужний, зразковий показник — ми перетворилися на один із найактивніших та найобговорюваніших обласних футбольних майданчиків країни.

Проте цифри в соцмережах — це лише одна сторона медалі. Головне — це реальні очі дітей та живі емоції. За цей рік ми організували та успішно провели перший в області масштабний турнір із панна-футболу. Це унікальний для регіону формат, де підлітки змагалися абсолютно безкоштовно, відчували дух справжнього свята та вигравали круті фірмові призи. Головною нагородою турніру стала оригінальна ігрова футболка флагмана нашого обласного футболу — ФК “Ворскла”. Окрім цього, ми регулярно відвідували дитячо-юнацькі футбольні школи, загальноосвітні заклади в різних куточках Полтавщини. Ми проводили відкриті тренування, мотивували малечу, влаштовували майстер-класи та особисто передавали дітям нові якісні футбольні м’ячі та екіпірування.

Так, 30 квітня 2025 року через зміну вищого керівництва в Асоціації наша команда ухвалила свідоме рішення завершити роботу в структурі АФП та сфокусуватися на великих всеукраїнських проєктах. Але цей річний полтавський досвід у сфері спортивного менеджменту залишається для мене безцінним фундаментом».

Про випробування війною: три кулі, вирок медиків та повернення на поле

«Багато хто в інтерв’ю чи в коментарях у соцмережах запитує мене, звідки береться така шалена мотивація, працездатність, жага до життя та спортивного розвитку. Усе це — результат найважчого, доленосного іспиту, який повністю перевернув мій світ у 2022 році.

Наприкінці лютого, коли бойові дії швидко наближалися до нашого дому на рідній Харківщині, ми з мамою намагалися евакуюватися. Цивільний автобус, у якому перебували десятки звичайних мирних людей, потрапив під нещадний, прямий обстріл російських окупантів. Кулі пробили обшивку. Я дістав три важкі наскрізні кульові поранення ніг. Перші хвилини — це суцільний шок, запекла боротьба за виживання. Потім була госпіталізація, складні операції, довгі тижні на лікарняному ліжку.

Вироки медиків звучали жахливо: лікарі відкрито боролися проти ампутації кінцівки, а згодом прямо казали, що мають величезні сумніви, чи зможу я взагалі колись ходити самостійно, без милиць. Очікувати мого повернення на футбольне поле на той момент не міг ніхто у світі. За перенесені випробування та отримані під час ворожих обстрілів поранення я згодом одержав офіційне визнання від держави — Нагрудний знак «Ветеран війни». Але цей статус став для мене не просто нагадуванням про пережите, а символом того, що я зобов’язаний рухатися далі.

Я просто не вмів і не хотів здаватися. Мені допоміг характер спортсмена. Попереду були довгі, виснажливі, пекельні місяці реабілітації. Це щоденні тренування через нестерпний біль, робота з реабілітологами, сльози, яких ніхто не бачив, і щоденне подолання себе. Спочатку я заново вчився робити перші кроки, потім перейшов до легких пробіжок, згодом повернув тонус м’язам і зрештою довів усім, що людська воля та дисципліна сильніші за будь-які кулі.

Хто хоче дізнатися всі відверті, шокуючі подробиці мого порятунку, перших хвилин після обстрілу та становлення в медіаспорті, можете почитати моє велике розлоге інтерв’ю на провідному національному порталі Sport-Express.ua

Про благодійність, волонтерські збори та допомогу ЗСУ

Пережита на власному досвіді трагедія глибоко змінила мої життєві пріоритети та підштовхнула до активної волонтерської діяльності. Сьогодні, виступаючи в медіафутболі, я чітко розумію силу соціальних мереж і намагаюся регулярно використовувати свої охоплення та популярність для закриття зборів на потреби наших захисників. Українська молодь має усвідомлювати, що кожен її крок, кожен донат наближає спільну перемогу, а медійні спортсмени повинні задавати цей тренд.

Яскравим прикладом консолідації медіаспільноти став благодійний захід, який відбувся 29 вересня 2025 року. Тоді я взяв участь у великому благодійному шоу-матчі зірок Української медіафутбольної ліги (УМФЛ). Це було не просто видовищне протистояння на полі, а потужна соціальна акція. Завдяки залученню медійних атлетів, блогерів та небайдужих глядачів, які донатили під час прямої трансляції гри, нам вдалося зібрати 127 864 гривні. Усі ці кошти були оперативно спрямовані на пряму підтримку Збройних сил України, що є найголовнішим результатом нашої навколофутбольної роботи».

Про медіафутбол, «Армат Дніпро» та важливість вищої освіти

(Єгор Дирда у формі ФК «Армат» / Фото пресслужби клубу)

«Новий успішний етап у моїй футбольній кар’єрі розпочався наприкінці 2023 року, коли мене запросили приєднатися до масштабного медіафутбольного проєкту “Армат Дніпро”. Медіафутбол в Україні зараз переживає колосальний бум, збираючи мільйонні охоплення в мережі та заповнені трибуни стадіонів. Я граю під своїм незмінним, символічним 99-м номером на позиції захисника, намагаючись бути максимально надійним щитом для команди.

Разом із зірковим колективом під керівництвом Миколи Морозюка ми пройшли довгий і складний шлях в UA Steel League, зумівши вибороти престижний золотий трофей — Кубок зірок. Яскравим і дуже емоційним хайлайтом особисто для мене став гол у вирішальному матчі турніру. Цей забитий м’яч переломив хід зустрічі, приніс команді перемогу та став одним із найобговорюваніших моментів сезону в медіалізі. Для мене ці перемоги на полі — найкращий доказ того, що реабілітація пройшла успішно.

Паралельно з тренуваннями та громадською роботою я завжди пам’ятав про важливість інтелектуального розвитку. Постійні роз’їзди, матчі, зйомки контенту — це важко, але я поставив собі за мету здобути вищу освіту. У червні 2026 року я успішно закінчив Національний… університет цивільного захисту України (НУЦЗУ) та захистив диплом. Мені дуже допомогла міцна юнацька база: свого часу після переїзду з рідного Барвінокового до Харкова я закінчив гімназію №34 та пройшов сурову чоловічу школу у дорослому чемпіонаті Харківської області, виступаючи за клуби “Алмаз” та “Перша столиця”».

Про філософію блогу та головний меседж українській молоді

«Зараз я спрямовую багато сил на масштабування свого особистого бренду та створення контенту. Мій блог — це не просто розважальні ролики. Це справжній нативний серіал про залаштунки спорту, емоції роздягальні, важкі тренування та роботу над собою. Я часто знімаю спільні відео з легендами українського футболу, такими як Євген Селезньов та Ярослав Ракіцький, показуючи їх звичайними, щирими людьми.

Моя головна філософія — транслювати правильні цінності. Я хочу, щоб кожен підліток, який заходить на мою офіційну сторінку в Instagram egordyrda_99 чи в TikTok, розумів: у житті не буває остаточних вироків. Жодні травми, обставини чи важкі часи не здатні зупинити людину, яка щиро любить свою справу, свято вірить у власну мрію, поважає командну роботу та щодня працює заради розвитку рідного українського спорту».